Він чи вона? Гендерні особливості роботи перекладача
Перекладаючи одну книжку з бізнес-психології, у якій розглядаються особливості чоловічого та жіночого складу мислення, я замислилася: чим чоловіки-перекладачі відрізняються від жінок-перекладачок? І чи принципові ці відмінності для перекладацької діяльності? Кому більше довіряють?
Ці та подібні запитання передбачають розгляд кількох складників: фізіологічного, психологічного, історичного.
Фізіологія
Отже, розгляньмо перший пункт.
Учені виявили, що структура мозку чоловіків і жінок має певні відмінності. У представниць прекрасної статі зв’язок між півкулями мозку розвинений краще. Безперечно, насамперед це пов’язано з головним природним призначенням жінки – народженням і вихованням дітей. У своєму материнському служінні жінка має виконувати одразу кілька завдань: і підтримувати лад у домі, і доглядати за дитиною, і готувати обіди. І щоб не згоріти в цьому вирі, жінці дано «розподілену свідомість», коли обидві півкулі, що відповідають за логічне й образне мислення, тісно взаємодіють.
Саме тому жінкам-перекладачкам властиве тонше відчуття слова, а також підтексту. Вони здатні читати «між рядків». Особливо цінна ця якість для художнього перекладу.
Що ж до чоловіків-перекладачів, то права й ліва півкулі в чоловіків працюють в більш «автономному режимі». Адже чоловік за своєю природою – воїн, захисник і годувальник, тож тонкощі жіночого розуму йому ні до чого.
Вони схильні зупинятися на одному конкретному значенні слова. Тому чоловікам легше дається технічний переклад із його точністю формулювань.
Психологія
У цьому плані жінки відзначаються більшою комунікативною гнучкістю та здатністю відчувати співрозмовника. Знову ж таки, ця особливість пов’язана з материнською природою жінки й розвивалася протягом століть.
Чоловіки ж прямолінійніші, а жіноча гнучкість їм не властива.
Комунікативні якості особливо важливі в роботі усного перекладача, де, окрім професійних властивостей, неабияке значення має непряма, невербальна комунікація.
Історія
В історичному плані чоловіки-перекладачі переважали в переломні моменти, насамперед під час воєн. У 20 столітті професія перекладача була своєрідним служінням державній системі, у якій не повинно бути збоїв.
Перекладач міг дізнатися інформацію державної ваги, що робило його роботу багато в чому близькою до розвідувальної діяльності. Саме тому військові та державні перекладачі – це, як правило, чоловіки. Адже у війни й розвідки «не жіноче обличчя».
Слід зауважити, що подібні спостереження лише вказують на певну закономірність. Немає правил без винятків. І в наш час найголовнішим критерієм роботи перекладача є його професіоналізм. А гендерні особливості, по суті, другорядні.
